Азотні добрива становлять найбільшу частку витрат на живлення рослин. Проте значна частина внесеного азоту втрачається через вимивання нітратів та газоподібні втрати. Аграрії змушені збільшувати дози внесення, що підвищує собівартість продукції та негативно впливає на довкілля. Сучасні технології дозволяють суттєво знизити ці втрати.
Проблема втрат азоту у землеробстві
Азот – найрухливіший елемент живлення рослин. Після внесення у ґрунт він зазнає численних перетворень під дією мікроорганізмів. Аміачний азот поступово окислюється до нітритів, а потім до нітратів. Цей процес називається нітрифікацією і відбувається за участю спеціалізованих бактерій.
Нітратна форма азоту легко розчиняється у воді та швидко переміщується по ґрунтовому профілю. Інтенсивні опади або надмірний полив вимивають нітрати за межі кореневого шару. Рослини не встигають засвоїти внесений елемент, і він потрапляє у ґрунтові води.
Денітрифікація призводить до газоподібних втрат азоту. У перезволожених ґрунтах за браку кисню інші групи бактерій відновлюють нітрати до оксидів азоту та молекулярного азоту. Ці гази випаровуються в атмосферу, безповоротно втрачаючись для рослин.
Загальні втрати азоту можуть сягати тридцяти-п’ятдесяти відсотків від внесеної кількості. Це величезна економічна проблема для господарств. Крім того, нітрати у водоймах викликають евтрофікацію, а оксиди азоту сприяють парниковому ефекту.
Механізм дії інгібіторів нітрифікації
Інгібітори нітрифікації – це речовини, що уповільнюють діяльність бактерій-нітрифікаторів. Вони блокують фермент, відповідальний за перетворення аміачного азоту у нітратну форму. Внаслідок цього азот довше залишається в аміачній формі.
Аміачний азот менш рухливий у ґрунті порівняно з нітратним. Позитивно заряджені іони амонію притягуються до негативно заряджених частинок глини та гумусу. Це утримує елемент у кореневому шарі, запобігаючи вимиванню опадами.
Пролонгована дія препаратів забезпечує захист азоту протягом шести-восьми тижнів. За цей період рослини засвоюють більшу частину внесеного елемента. Нітрифікація відбувається поступово, синхронізуючись з потребами культур.
Інгібітор р-фіксаціїдозволяє зменшити дозу азотних добрив на п’ятнадцять-двадцять п’ять відсотків без зниження врожайності. Альтернативний підхід – отримати додатковий урожай при стандартній нормі внесення. Вибір стратегії залежить від економічних цілей господарства.
Переваги використання інгібіторів
Економічна ефективність проявляється у зниженні витрат на азотні добрива. Навіть при збереженні тієї самої норми внесення коефіцієнт використання азоту рослинами зростає з тридцяти-сорока до п’ятдесяти-шістдесяти відсотків. Це означає, що кожен кілограм діючої речовини працює повніше.
Стабільність урожайності підвищується завдяки рівномірному забезпеченню рослин азотом протягом вегетації. Традиційне внесення створює пік концентрації відразу після внесення, а потім швидке зниження. Інгібітори згладжують цю криву, забезпечуючи постійну доступність елемента.
Екологічні переваги важливі для сучасного сільського господарства. Зменшення вимивання нітратів захищає водні ресурси від забруднення. Зниження емісії оксидів азоту сприяє боротьбі зі зміною клімату. Багато країн стимулюють використання таких технологій через екологічні програми.
Якість врожаю покращується за рахунок збалансованого живлення. Надлишок нітратного азоту на пізніх етапах розвитку знижує якість зерна та плодів. Контрольоване вивільнення азоту сприяє оптимальному співвідношенню між вегетативним ростом і генеративним розвитком.
Гнучкість застосування дозволяє інтегрувати інгібітори в різні технологічні схеми. Їх використовують з аміачною селітрою, карбамідом, рідкими азотними добривами. Можлива обробка твердих гранул або додавання до розчинів перед внесенням.